Інформаційно-аналітичний тижневик Дніпродзержинської міської ради "Відомості", № 34, 20 серпня 2014 року
Лише кілька днів відділяють нас від головного державного свята – Дня Незалежності України, і вже 23 роки – від того історичного дня, коли український народ, виконуючи заповіти великого Тараса, вирішив бути господарем на своїй, Богом даній землі.
За минулі роки ця дата стала частиною наших традицій, для багатьох – скоріш справою звички, ніж справжнім проявом високого патріотизму. Деякі з експертів пояснювали таке сприйняття цього свята тим фактом, що тоді, у 1991 році, надто легко нам дісталась Незалежність – без крові, майже без боротьби і громадянського протистояння. Можливо, в чомусь вони мають рацію, хоча я ніколи не погоджувався з таким підходом. Бо переконаний – український народ сповна заслужив право власної державності, століттями виборюючи його, заплативши за нього незчислимими жертвами і стражданнями, – згадаймо хоча б одну сторінку з сумного літопису – Голодомор 1932-1933 років.
Отже, українці завжди прагнули вільно жити, сповідувати свої традиції та звичаї, не зазнаючи при цьому поневірянь та утисків. Фактично, зроблений у червні 1991 року вибір був обумовлений не лише тодішньою соціально-економічною ситуацією, що склалась після провалу авантюри ГКЧП, а всім багатовіковим історичним досвідом нашого народу в його прагненні до незалежності і волі. Правильність цього вибору, всенародно підтриманого у грудні того ж року, ні в кого не викликає сумнівів. Незважаючи на всі труднощі і перепони, Україна йде шляхом оновлення й реформ, наполегливо просуваючись до обраної мети – гідного і рівноправного місця в сім’ї європейських народів.
З прийняттям незалежності та становленням нової демократичної України змінився і статус нашого міста. Крім слави промислового гіганта, Дніпродзержинськ здобув славу культурного, спортивного, освітянського центру. Ми пишаємось досягненнями наших земляків: перемогами творчих колективів у різноманітних конкурсах та фестивалях, успіхами наших школярів, студентів, молодих учених. Ми пишаємось нашими спортсменами, які здобувають перемоги на національному та світовому рівнях, прославляючи рідне місто і всю Україну.
Нам ще багато чого належить зробити, щоб побудувати заможний Дніпродзержинськ, сильну, розвинену країну. І я впевнений, що це – реально. Адже у нашому місті живуть талановиті та впевнені в собі люди, здатні прогресивно мислити, самостійно діяти і брати на себе громадянську відповідальність. Підростає і вступає у доросле життя гідна зміна – наші діти та онуки. Це покоління народилось і виросло вже у незалежній державі. Сьогоднішня молодь більш самостійна у виборі життєвого шляху, незалежна у своїх судженнях, рішуча і патріотична. І добре, що саме їм незабаром доведеться приймати доленосні рішення, вести країну через усі випробування у майбутнє. Вірю, що вони виправдають всі надії, які ми на них покладаємо.
Але, щоб здійснити все намічене, нам необхідні в першу чергу мир, безпека та єдність. Сьогодні, коли незалежність України і саме її існування, як національного утворення, знов стала об’єктом збройних зазіхань, коли боротьба проти зовнішньої загрози безпрецедентно об’єднала українську націю, поняття «День Незалежності» набуває дійсно нового звучання і розуміння.
І це не просто слова, адже сьогодні, коли неподалік – в сусідніх областях постійно гинуть люди, і що найжахливіше – діти; коли мало не щодня городяни проводжають в останню путь своїх мужніх синів – воїнів, котрі поклали життя на вівтар захисту Вітчизни, будь-які слова втрачають переконливість, втрачають свій сенс.
У такій ситуації, дійсно, мають значення не виступи, промови й гасла. Значення мають дії й справи – незалежно від масштабу, але обов’язково – конкретні. Мова йде не лише про волонтерський рух, підтримку збройних сил, допомогу біженцям, хоч це сьогодні є святим обов’язком і головним пріоритетом для всіх, насамперед – для представників влади. Про це я щодня нагадую своїм колегам.
Водночас, не менш важливим завданням є сумлінне виконання усіх обов’язків і законів України кожним членом суспільства – від правил дорожнього руху до військового обліку і мобілізації. А також – забезпечення правопорядку і підвищена постійна пильність. Мир, який панує на Дніпропетровщині завдяки зусиллям обласної влади, не може бути приводом для самозаспокоєння. Адже охочих порушити цей мир залишається надто багато. Час вимагає тотальної мобілізації – не тільки військової, а й насамперед – мобілізації внутрішньої.
Кожен, хто вважає себе патріотом України, повинен мобілізувати в цей тяжкий для країни час усі свої можливості і знання, сили і розум, свій дух і волю заради спільної мети. Тільки так, об’єднаними зусиллями, ми зможемо перемогти, захистити самих себе, свою державу. Саме цього, разом з традиційними побажаннями миру, щастя і благополуччя, хочеться побажати землякам напередодні головних державних свят.
Низький уклін тим, хто виборює наше майбуття на передовій, і всім, хто їх підтримує ділом і словами, своєю вірою в їх швидке повернення додому. Світла пам’ять усім, хто поліг за свободу рідної країни. Вірю, що завдяки їхньому подвигу в нашій державі обов’язково настане спокій та мир. За нами – військові й трудові звитяги наших батьків і дідів, славетного покоління переможців. І саме тому я впевнений, що єдність українського народу, оптимізм, віра у світле майбутнє допоможуть здолати труднощі, які встають на нашому шляху, і досягти поставленої мети.
Будьмо ж гідними нашої свободи! Шануймо наш прапор – символ незалежності та державності України!
З повагою,
Станіслав САФРОНОВ, міський голова
