Вадим Буланов, «Відомості», № 38 від 22.09.2010
Екологічні проблеми не знають кордонів і меж
Як відомо, Дніпродзержинськ належить до переліку міст України з найвищим рівнем техногенного навантаження, як на душу населення, так і на квадратний метр території. Але крім величезної кількості власних екологічних проблем, чимало клопотів щодо стану довкілля додають нам і сусіди – суб’єкти господарювання, розташовані на території прилеглих до міста районів. І якщо у вирішенні власних проблем, попри всю їх глобальність, міській владі за підтримки уряду і обласного керівництва вдається добиватись реального прогресу, то з проблемами, що «прописані» по сусідству, але від яких потерпають жителі міста, боротись, як не парадоксально, навіть складніше.
Роками мешканці Дніпродзержинська, особливо лівобережжя, скаржаться на неприємний запах, що час від часу стає просто нестерпним. Скарги будуть у всі інстанції, здебільшого до міського керівництва, хоч ні для кого не секрет, що джерелом смороду є Орільська птахофабрика, розташована на території Петриківського району.
Велике занепокоєння жителів міста викликає і санітарний стан ще одного об’єкта розташовано там же. Це Голубе озеро, улюблене місце відпочинку не тільки городян, а й мешканців усієї області. Велике невдоволення людей викликає й те, що спритні підприємці, на досить сумлінних підставах, встановили далеко не символічну плату за доступ до цього природного об’єкту. І це в той час, коли навіть в Криму за рішеннями влади масово зносять паркани, що відгороджували узбережжя від відпочивальників.
Звичайно, міська влада реагує на численні скарги дніпродзержинців, відповідні листи і звернення за підписом міського голови регулярно направляється до різних інстанцій. На сторінці 6 – оприлюднена відповідь на один з таких листів. Відповідь досить ґрунтовна й конструктивна, якби ще й сума штрафних санкцій, що фігурує в кінці, виглядала не так символічно…
На жаль, роками не вирішуються питання зміни територіального підпорядкування Голубого озера, чи хоча б надання йому статусу унікального природного об’єкту. І можна тільки вітати, що за ці проблеми активно беруться й громадські екологічні організації. Адже екологія – спільна справа і тільки злагоджені зусиллями всіх – органів виконавчої влади, депутатів різних рівнів, громадських організацій і пересічних громадян можна наблизитись до результатів, яких прагнемо – чистого й безпечного середовища , в якому всі ми, без виключення живемо.
