За статистичними даними сьогодні третина населення України – молоді люди. Однак така висока цифра компенсується тим, що молоддю в Україні вважається люди віком від 14 до 35 років.

Система спеціальних правових норм є невід'ємним доповненням до загальних, спрямованих на підвищену охорону праці молодих працівників як основного резерву трудових ресурсів України.

Специфікою норм із підвищеної охорони праці молоді є вимоги стосовно прав неповнолітніх у трудових правовідносинах.

 Умови праці неповнолітніх на виробництві, тобто осіб, які не досягли вісімнадцяти років, повинні відрізнятися як фізіологічними особливостями організму підлітків, який тільки формується, так і відданість у більшості з них відповідної професії і спеціальності. Саме ці обставини і визначили відмінність правового регулювання їх праці, хоча неповно­літні працівники, відповідно до ст. 187 КЗпП України, у трудових правовідносинах прирівнюються в правах до повнолітніх, тобто до дорослих працівників, на них  повністю поширюється законодавство про працю.

У той же час у галузі охорони праці, робочого часу, від­пусток та деяких інших умов праці користуються пільгами, вста­новленими законодавством України.

Законом  не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років (ст. 188 КЗпП). Як виняток, за згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.

Але сьогодні досить багато дітей бажають працювати влітку або під час шкільних канікул. Тому у Кодексі законів про працю України є уточнення, що для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Усі особи молодше вісімнадцяти років приймаються на роботу лише після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення 21 року, щороку підлягають обов'язковому медичному оглядові (ст. 191 КЗпП, ст.17 Закону України «Про охорону праці»), осно­вною  метою якого є виявлення придатності молодого працівника до виконання ним майбутньої роботи, а також здійснення постій­ного контролю за станом його здоров’я

На кожному підприємстві, в установі, організації ведеться спеціальний облік працівників, які не досягли вісімнадцяти років, із зазначенням дати їх народження (ст. 189 КЗпП).

         Державні органи, які здійснюють нагляд і контроль за дотриманням законодавства про працю, в тому числі і норми про охорону праці, мають право вимагати, щоб їм були надані документи, які ведуться на підприємстві в порядку обліку працівників, які не досягли18-річноговіку.

Перш за все, чинне законодавство чітко визначає кон­кретні види робіт, на яких забороняється застосування праці осіб, молодших 18-ти років: статтею11 Закону України «Про охорону праці» заборонено застосування праці неповнолітніх, тобто осіб до 18 років на важких роботах і на роботах зі шкідливими умовами праці, а також на підземних роботах.   

     Забороняється залучати неповнолітніх працівників до роботи в нічний час, до надурочних робіт і до робіт у вихідні дні.

Загальна тривалість робочого часу підлітків не повинна перевищувати 24 год. на тиждень для підлітків 14 — 15 років та 36 год. — для підлітків 16 — 17 років. Обов'язковим повинен бути рівномірний розподіл тижневого робочого часу за днями п'яти- або шестиденного робочого тижня. Робота підлітків з вантажами не повинна становити більше 1/3 робочого часу.

Тривалість робочого часу учнів, які працюють протягом навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу для осіб відповідного віку (п. 1 ч. 1 ст. 51 КЗпП).

Ні погодження працівника, ні будь-які інші умови не мо­жуть бути підставою для залучення неповнолітніх до нічних та надурочних робіт та робіт у вихідні дні. Під нічними роботами маються на увазі роботи, що проводяться з 22 години до б години ранку за місцевим часом. Заборона залучення до надурочних робіт не поширюється на роботи, що виконуються після закін­чення робочого часу у зв'язку з режимом ненормованого робо­чого дня, оскільки такі роботи не кваліфікуються як надурочні. Робота у вихідні дні означає роботу у дні, які є для неповноліт­нього вихідними за належно затвердженим графіком.

Не можуть залучатися особи молодше 18-ти років до виконан­ня робіт, що пов'язані виключно з підійманням, утриманням або переміщенням речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми важких речей визначені й за­тверджені Міністерством охорони здоров'я України від 22 березня 1996 pоку № 59.

Зокрема, до роботи, що потребує підіймання та переміщення важких речей, допускаються підлітки, які не мають медичних протипоказань, що засвідчено відповідним лікарським свідоцтвом. До тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей підлітки до 15 років не допускаються.

Неповнолітні працівники мають право на скорочену тривалість робочого часу (ст. 193 КЗпПУ): у віці 16 -18 років — 36 годин на тиждень; у віці 15-16 років (для учнів віком 14 -15, які працюють у період канікул) — 24 години на тиждень (ст. 51 КЗпП);

Заробітна  плати за скороченої тривалості щоденної роботи виплачується в такому самому розмірі, як працівникам відповідної категорії за повної тривалості щоденної роботи (ст. 194 КЗпПУ).

 Мають місце певні особливості і щодо тривалості і порядку надан­ня молодим працівникам відпустки. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки для працівників віком до 18-ти років встанов­лена 31 календарний день, незалежно від тривалості безперервної роботи на конкретному підприємстві, в установі, організації. Відпустка повинна надаватися будь-якої пори року за бажанням  неповнолітнього працівника (ст. 159 КЗпПУ).

Працівникам, які проходять виробниче навчання або навчання в навчальних закладах без відриву від виробництва, власник або уповноважений ним орган мають створювати необхідні умови для поєднання роботи з навчанням (надавати спеціальні відпустки, інші пільги) (глава 14 КЗпП).

Звільнення з ініціативи роботодавця з підстав, чіт­ко визначених законом, можливе лише у виняткових випадках і з обов'язковим працевлаштуванням. Це стосується таких підстав, як: а) зміни в організації виробництва праці, у тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства, перепрофілювання підприємства, скоро­чення чисельності або штату працівників; б) виявлення невідповід­ності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи; в) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (пп. 1,2 і б ст. 40 КЗпП України).

Звільнення працівників молодше 18-ти років з ініціативи роботодавця, крім додержання загального порядку звільнення, тільки за згодою міської (районної) служби у справах дітей.

В свою чергу батьки, усиновителі і піклувальники неповнолітнього, а також державні органи та службові особи, на яких покладено нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю, мають право вимагати розірвання трудового договору з неповнолітнім, у тому числі й строкового, коли продовження його чинності загрожує здоров’ю неповнолітнього або порушує його законні інтереси.