Державне підприємство «Бар’єр» отримало результати досліджень радіаційного моніторингу у межах об’єктів колишнього уранового виробництва Придніпровського хімзаводу та їх впливу на навколишнє природне середовище.
За результатами досліджень достатньо об’єктивно і достовірно зроблена низка висновків. Головні з них полягають у тому, що практично відсутній вплив уранових об’єктів ПХЗ на формування дозового навантаження від природної компоненти на жителів м. Дніпродзержинська.
«Відомості» № 3 від 19.01.2011
Висновки дозволили концептуально змінити підхід до вирішення питання ліквідації окремих хвостосховищ. Зокрема, відсутні підстави для ліквідації хвостосховища «Дніпровське», акцент необхідно зробити на сховища, розташовані в межах проммайданчика ВО «ПХЗ». Першочерговій консервації підлягають «База С» та перша секція хвостосховища «Сухачівське». Підтверджена відсутність впливу хвостосховищ, котрі розташовані в Дніпропетровському району, на стан підземних вод в районі с.Таромське, щодо вмісту радіонуклідів.
Висновки демонструють також, що забруднені радіонуклідами води не досягли р. Дніпро, і не досягнуть, принаймні, ще 500 років. Основним водним об’єктом розвантаження підземних вод з території проммайданчика і хвостосховища «Дніпровське» є р. Коноплянка. За результатами досліджень останніх 4-х років забруднення радіонуклідами води р.Коноплянка не перевищують нормативні параметри, визначені для води відкритих джерел питного водопостачання, яким є, наприклад, р.Дніпро.
Що стосується території проммайданчику, в цілому просторовий розподіл потужності експозиційної дози (ПЕД) гама-випромінення на території проммайданчика колишнього ВО «ПХЗ» є стабільним і відносно однорідним по території у межах природного фону 0,1-0,2 мкЗв год-1. Підвищені і навіть винятково високі рівні ПЕД спостерігаються на поверхні хвостосховищ (переважно в місцях, де покриття порушено), а також на територіях до 20-30 м навколо забруднених об’єктів колишньої інфраструктури ВО «ПХЗ». Звичайно, проблемними є будівлі та споруди, виведені з експлуатації, де залишається радіоактивно забруднене обладнання.
Системні спостереження щодо радіаційного стану в межах об’єктів колишнього уранового виробництва та їх впливу на навколишнє природне середовище почалися після 2005 р. за програмою, що була складена спільною групою фахівців провідних інститутів України.