Останнім часом тема повернення місту його історичної назви опинилась у центрі громадської уваги. Вона активно дискутується у засобах масової інформації, причому не тільки місцевих, Інтернеті, на різних заходах і зібраннях. Надходять і до мене питання від мешканців міста: чому мовчить голова? Яка позиція міської влади в цьому питанні? І навіть: чи не затіяна, часом, ця дискусія, щоб увести в інший бік увагу городян від реальних проблем?
Спробую відповісти на всі питання з цього приводу. Можливо, мені треба було виступити раніше. Та відверто говорячи, одночасно навалилось стільки невідкладних, життєво важливих проблем – водопостачання міста лише одна з них, що слідкувати за ходом дискусії просто не було можливості. Але нагальні проблеми я ніколи не приховував, і не приховую – навпаки, стараюсь використовувати будь-яку можливість, щоб звернутись до громадськості за підтримкою і допомогою. Бо переконаний, лише спільними зусиллями влади і громадян можна вирішувати найбільш складні й масштабні проблеми. В тому числі забезпечення теплом, водою, благоустрій міста. Це ж стосується таких важливих громадсько-політичних проблем, як повернення місту історичної назви.
Я, як патріот Дніпродзержинська справді вважаю її дуже важливою. Розмах нинішньої дискусії ще раз засвідчив, що дніпродзержинці – люди високої свідомості, глибоко не байдужі до своєї історії і сьогодення. І розмови про те, що дискусія, яка набула такого розмаху і резонансу, начебто «спущена з гори», не мають під собою ніяких підстав. І не можуть мати.
Адже ніякі політтехнології не допоможуть розкрутити за чиїмсь бажанням до такого рівня громадської уваги тему, якщо вона не становить реального інтересу для суспільства. До того ж, хочу нагадати: ця дискусія виникла не зненацька, не на пустому місці. Вона має свою, досить давню історію. Питання повернення Дніпродзержинську історичної назви обговорюється від самої перебудови, періоди затишшя чередуються з періодами активізації дискусії. Нинішній – далеко не перший, і, напевно, не останній. Аналогічні дискусії відбуваються в інших містах, де свого часу назви були змінені адміністративними методами, в тому числі в сусідньому Дніпропетровську.
Тепер відносно своєї особистої думки. Підкреслюю: це не є офіційна позиція міської влади, адже місцеве самоврядування не має таких повноважень – міняти назви населених пунктів. Отже, мені не байдуже, звичайно, як називається місто, з яким пов’язане все життя. Я також не розумію людей, які запекло доводять, що тільки така назва хороша, інша ж – нікуди не годиться. Думаю, у кожної назви є свої плюси і мінуси. І багатьом людям, в тому числі й мені, вони є однаково дорогими.
Я завжди з великою пошаною ставлюсь до минулого нашого краю, його історії і традицій, тому не можу не поважати назву Кам’янське. Це – частина спадщини наших славних предків.
З іншого боку, Дніпродзержинськ – місто, яке знають у світі завдяки розвинутій промисловості, відомим людям, які тут народились. Тож зробити однозначний вибір – це все одно, що намагатись вирішити, кого з рідних людей ти любиш більше...
Хотілось б також не згадувати зараз про економічну сторону проблеми. Звичайно, не гроші мають бути вирішальним фактором у питаннях такого роду. Та на жаль, сьогоднішні реалії не дозволяють ні на хвилину забувати про фінанси. Тому вихід у цій ситуації я бачу один: треба продовжувати вивчати громадську думку, уважно стежити за ходом дискусії, проводити соціологічні дослідження, аналізувати досвід інших населених пунктів де є, або були аналогічні проблеми.
Але швидкого вирішення проблеми на нинішньому етапі я не бачу. На жаль, не має для цього сьогодні економічних, громадсько-політичних, законодавчих підстав. Впевнений, прийде час, коли вони з’являться, коли в суспільстві не буде такої поляризації думок, внутрішньої напруги. А поки хай все йде своїм, еволюційним шляхом. До чого призводять поспіх та ігнорування загальної думки в такого роду питаннях, ми всі добре знаємо. Тож давайте не будемо повторювати старих помилок.
Ярослав Корчевський, міський голова
Спробую відповісти на всі питання з цього приводу. Можливо, мені треба було виступити раніше. Та відверто говорячи, одночасно навалилось стільки невідкладних, життєво важливих проблем – водопостачання міста лише одна з них, що слідкувати за ходом дискусії просто не було можливості. Але нагальні проблеми я ніколи не приховував, і не приховую – навпаки, стараюсь використовувати будь-яку можливість, щоб звернутись до громадськості за підтримкою і допомогою. Бо переконаний, лише спільними зусиллями влади і громадян можна вирішувати найбільш складні й масштабні проблеми. В тому числі забезпечення теплом, водою, благоустрій міста. Це ж стосується таких важливих громадсько-політичних проблем, як повернення місту історичної назви.
Я, як патріот Дніпродзержинська справді вважаю її дуже важливою. Розмах нинішньої дискусії ще раз засвідчив, що дніпродзержинці – люди високої свідомості, глибоко не байдужі до своєї історії і сьогодення. І розмови про те, що дискусія, яка набула такого розмаху і резонансу, начебто «спущена з гори», не мають під собою ніяких підстав. І не можуть мати.
Адже ніякі політтехнології не допоможуть розкрутити за чиїмсь бажанням до такого рівня громадської уваги тему, якщо вона не становить реального інтересу для суспільства. До того ж, хочу нагадати: ця дискусія виникла не зненацька, не на пустому місці. Вона має свою, досить давню історію. Питання повернення Дніпродзержинську історичної назви обговорюється від самої перебудови, періоди затишшя чередуються з періодами активізації дискусії. Нинішній – далеко не перший, і, напевно, не останній. Аналогічні дискусії відбуваються в інших містах, де свого часу назви були змінені адміністративними методами, в тому числі в сусідньому Дніпропетровську.
Тепер відносно своєї особистої думки. Підкреслюю: це не є офіційна позиція міської влади, адже місцеве самоврядування не має таких повноважень – міняти назви населених пунктів. Отже, мені не байдуже, звичайно, як називається місто, з яким пов’язане все життя. Я також не розумію людей, які запекло доводять, що тільки така назва хороша, інша ж – нікуди не годиться. Думаю, у кожної назви є свої плюси і мінуси. І багатьом людям, в тому числі й мені, вони є однаково дорогими.
Я завжди з великою пошаною ставлюсь до минулого нашого краю, його історії і традицій, тому не можу не поважати назву Кам’янське. Це – частина спадщини наших славних предків.
З іншого боку, Дніпродзержинськ – місто, яке знають у світі завдяки розвинутій промисловості, відомим людям, які тут народились. Тож зробити однозначний вибір – це все одно, що намагатись вирішити, кого з рідних людей ти любиш більше...
Хотілось б також не згадувати зараз про економічну сторону проблеми. Звичайно, не гроші мають бути вирішальним фактором у питаннях такого роду. Та на жаль, сьогоднішні реалії не дозволяють ні на хвилину забувати про фінанси. Тому вихід у цій ситуації я бачу один: треба продовжувати вивчати громадську думку, уважно стежити за ходом дискусії, проводити соціологічні дослідження, аналізувати досвід інших населених пунктів де є, або були аналогічні проблеми.
Але швидкого вирішення проблеми на нинішньому етапі я не бачу. На жаль, не має для цього сьогодні економічних, громадсько-політичних, законодавчих підстав. Впевнений, прийде час, коли вони з’являться, коли в суспільстві не буде такої поляризації думок, внутрішньої напруги. А поки хай все йде своїм, еволюційним шляхом. До чого призводять поспіх та ігнорування загальної думки в такого роду питаннях, ми всі добре знаємо. Тож давайте не будемо повторювати старих помилок.
Ярослав Корчевський, міський голова
