Днями мені дали пенсіонери листівку, в якій безіменні «активисты Днепродзержинского Правозащитного Союза» обливають брудом нашого міського голову Я.С. Корчевського. За цими «активістами» стоїть, певно їх керівник Віталій Купрій. Це той амбітний молодик, який, не маючи юридичної освіти, скромно називає себе «Народним адвокатом», який дуже хотів стати міським головою і програв вибори. А ті, що програють у нас, як заведено, вичікують коли в місто чи регіон прийде біда і звинувачують в усьому переможця, підбурюючи людей. В цьому році у Дніпродзержинську, окрім правобережної частини міста опалювальний сезон почався майже вчасно. Затримався він лише там, де тепло подає ТЕЦ, котрій Київ не виділяв лімітів на газ. Звичайно, «активісти» знали про це, але треба було очорнити Корчевського і вони витворили цей листок без будь-яких доказів і фактів.
Програвати вибори треба вміти достойно, не мстиво, культурно та інтелігентно. Згадаймо Л.М.Кравчука, який опісля своєї поразки на виборах президента приїхав до Кучми і поздоровив його з перемогою. Оце лицар, оце муж! Мабуть його вчинок єдиний на всю нашу Україну. Не варто було затівати акції з листівками суперникам Корчевського на виборах. Тут попахкує мстивістю, обідою, а не справедливістю. Листівка має заголовок – «Корчевського під суд!» А до суду варто б притягти її авторів за безпідставність, голослівні звинувачення людини, за приниження її честі та гідності. Цей, як кажуть росіяни, «подметный» листок повний незаслужених образ. Будь-який юрист повинен знати, що фрази: «своей преступной бездеятельностью», «думал только о собственной наживе», «были лакомым кусочком для городского головы», «преступной бездеятельности мэра» треба підкріплювати конкретними фактами, а то й документами.
Ще одне. Листівка написана російською мовою. За останнім переписом населення 82,1 відсотка Дніпродзержинців назвали себе українцями, а в нашому місті майже не почуєш української мови. Чи не краще було б Купрію та його активу захищати право людини говорити і писати рідною мовою. Адже з мови починається нація, котра творить державу. «Активісти» ДПС можуть мені закинути, що я захищаю Корчевського з якоюсь корисною метою. Для мене завжди, скільки живу, була, є і буде вищим мірилом моїх вчинків правда, звичайна людська справедливість. Я не заражений гидотними бацилами підлабузництва. Тому й написав колись у одному з віршів такі рядки:
Я лизав жінок до сказу,
А вождів і шефів – ні.
На завершення хочу закликати всіх служити лише правді. Нам українцям треба розбудовувати свою прекрасну державу, в котрій панували б взаємоповага, честь і висока громадянська гідність.
Володимир Сіренко,
письменник, член Національної спілки письменників України
Програвати вибори треба вміти достойно, не мстиво, культурно та інтелігентно. Згадаймо Л.М.Кравчука, який опісля своєї поразки на виборах президента приїхав до Кучми і поздоровив його з перемогою. Оце лицар, оце муж! Мабуть його вчинок єдиний на всю нашу Україну. Не варто було затівати акції з листівками суперникам Корчевського на виборах. Тут попахкує мстивістю, обідою, а не справедливістю. Листівка має заголовок – «Корчевського під суд!» А до суду варто б притягти її авторів за безпідставність, голослівні звинувачення людини, за приниження її честі та гідності. Цей, як кажуть росіяни, «подметный» листок повний незаслужених образ. Будь-який юрист повинен знати, що фрази: «своей преступной бездеятельностью», «думал только о собственной наживе», «были лакомым кусочком для городского головы», «преступной бездеятельности мэра» треба підкріплювати конкретними фактами, а то й документами.
Ще одне. Листівка написана російською мовою. За останнім переписом населення 82,1 відсотка Дніпродзержинців назвали себе українцями, а в нашому місті майже не почуєш української мови. Чи не краще було б Купрію та його активу захищати право людини говорити і писати рідною мовою. Адже з мови починається нація, котра творить державу. «Активісти» ДПС можуть мені закинути, що я захищаю Корчевського з якоюсь корисною метою. Для мене завжди, скільки живу, була, є і буде вищим мірилом моїх вчинків правда, звичайна людська справедливість. Я не заражений гидотними бацилами підлабузництва. Тому й написав колись у одному з віршів такі рядки:
Я лизав жінок до сказу,
А вождів і шефів – ні.
На завершення хочу закликати всіх служити лише правді. Нам українцям треба розбудовувати свою прекрасну державу, в котрій панували б взаємоповага, честь і висока громадянська гідність.
Володимир Сіренко,
письменник, член Національної спілки письменників України
