На минулому тижні у місті з’явилися листівки, так званий, «Информационный выпуск Днепродзержинского водопроводно-канализационного управления КП ДОС «Аульский водовод». Надруковані вони у Дніпропетровську накладом 30 тисяч примірників. Дизайн-макет виконав Дмитро Невмивако – головний редактор міського часопису «Ижица». У тексі листівки також вгадується його авторська рука, що намагається ставити гучні акценти вустами керівника цього підприємства пані Сидорук. Тематично випуск присвячений конфліктній ситуації навколо комунального виробничого підприємства Дніпродзержинської міської ради «Дніпродзержинськводоканал» (КВП ДМР ДВК), активи якого сумнівним рішенням сесії Дніпропетровської облради були незаконно передані у власність КП ДОР «Аульский водовід».
У передовиці листівки під назвою «Аульский водовод стал прямым поставщиком услуг водоснабжения и водоотведения в городе Днепродзержинске» наводяться аргументи на користь передачі майна КВП ДМР ДВК у підпорядкування області. Одним з плюсів автори листівки вважають перехід на пряме фінансування з обласного бюджету, та й так захоплюються цією темою, що не звертають увагу на те, що протирічать самі собі. Вони намагаються переконати читачів, що «…за те шесть лет, что водоканал находился в подчинении горсовета, предприятие почти не получало денег из бюджета города на реконструкцию и развитие. Все крупные работы последних лет финансировались… за счет… областного и государственного бюджетов». Далі автори пишуть: «В результате постоянное недофинансирование привело к тому, что сети пришли в аварийное состояние, парк техники не обновлялся, оборудование выработало свой эксплутационный срок». Чекайте, де ж тоді логіка? Якщо за останні роки фінансування водоканалу проводилося виключно за рахунок області і це у підсумку призвело до таких сумних наслідків, навіщо ж тоді знову наступати на ті самі граблі? Якщо ж посилатися на логіку цифр, та реалії, а не фантазії, то за період з 2002 по 2008 р.р. видатки Дніпродзержинської міської ради на фінансування КВП ДМР ДВК склали 5,43 млн. грн., що зафіксовано у звітах. Можливо, для пані Сидорук з її теперішніми апетитами це дрібничка.
Наступна сентенція авторів листівки: «Областной бюджет – более мощный источник финансирования по сравнению с городским, к тому же у области больше возможностей реально помочь предприятию». Напрошується питання, якщо є більше можливостей, то чому їх не використовують? Чому, наприклад, мешканці великих районних центрів області Солоного, Софіївки, Петропавлівки, Покровського, Павлограду, міст Тернівки і Першотравенську протягом довгого часу мають серйозні проблеми з водозабезпеченням? Напевно, подібних прикладів по області можна привести безліч. Бо, чим більша й складніша структура керування, тим гірше вона піддається керуванню і контролю, тим менше вона переймається проблемами мешканців периферії. Це аксіома, підтверджена життям.
У листівці написано що передача КВП ДМР ДВК у підпорядкування області це «…шаг вперед…это надежда на улучшение качества водоснабжения…и на улучшение достатка работников, жителей нашего города». Цікаві аргументи…Щодо кроку вперед, то підприємство вже перебувало у підпорядкуванні обласної ради, тому це, скоріше, крок назад. Мабуть не від доброго життя тоді відмовилися від цієї схеми підпорядкування. Щодо поліпшення якості водозабезпечення, то дніпродзержинці вже були свідками того, як обласні структури поліпшували її, віддаючи розпорядження про знищення вже готової лівобережної Орільської екологічно безпечної водозабірної системи. Про якість обласного водопостачання можна довідатися й у мешканців Павлограду, Першотравенська і Тернівки, вимушених постійно вживати високо мінералізовану воду, наражаючи своє здоров’я на небезпеку. Щодо покращення добробуту працівників і мешканців міста, то це може стосуватися лише однієї пані Сидорук. До міськвиконкому надходять листи від громадян міста, у яких наводяться приклади стрімкого поліпшення добробуту цієї особи за часи її керівництва водоканалом. Інформація наведена у цих листах наразі ретельно перевіряється.
Намагаючись замаскувати свою негативну роль у дерібані комунальної власності, п.Сидорук у своєму інтерв’ю, розмішеному на другій сторінці листівки, обирає давно відомий найкращий прийом самозахисту – напад. Вона звинувачує міську владу: «По сути ведь идет борьба не против меня или нового собственника. Городские власти борются против горожан». Во істину, гучніше за усіх кричить: «Тримай злодія!», - сам злодій. А може у пані Сидорук від захоплення владою утворився комплекс Наполеону? Насправді, ну хто вона така, щоб міській владі витрачати час й зусилля на боротьбу з нею? Що вона за цабе таке? До того ж, виходячи з логіки Сидорук, працівник міліції, затримуючи злодія, бореться із потерпілим від того злодія.
Головне завдання міської влади Дніпродзержинська - зберегти у власності громади те, що належить їй по праву – комунальне підприємство «Дніпродзержинськводоканал», захистити мешканців міста від злодюг, які намагаються його привласнити, не дивлячись на партійну чи владну належність цих злодіїв. Мета міської влади – не допустити втрати контролю за тарифоутворенням на водопостачання та водовідведення – найголовнішими сферами комунального господарства. З цією метою планується не тільки відновити мережі й устаткування КП ДВК, модернізувати систему водопідготування, а й побудувати згодом власний водозабір, щоб уникнути цінового диктату Аул.
У своїх опусах пані Сидорук пише: «Не понятно, что движет людьми в ..мэрии, когда они обращаются к жителям города с призывом не платить за воду поставщику…Закон называет подобные действия кражей». По-перше, міська влада ніколи і ніде не закликала населення не сплачувати за воду, навпаки мерія завжди прохала громадян сплачувати за надані послуги з водопостачання єдиному у місті підприємству КВП ДМР «Дніпродзержинськводоканал», у якого є дозвіл міської влади і ліцензія на надання таких послуг. КП ДОР «Аульский водовід» таких прав не має і тому не може бути, як написано у листівці, «прямым поставщиком услуг водоснабжения и водоотведения в Днепродзержинске». По-друге, «кражей» насправді є рейдерське захоплення громадської власності організованою групою злодіїв.
Натомість, крадіжка, про яку теревенить п. Сидорук, здійснюється нею самою. За приблизними розрахунками, видання інформаційного випуску, при накладі 30 тис. примірників, коштує мінімум 11 тис. грн., враховуючи вартість матеріалів, видатків друку, авторське винагородження, платню за розповсюдження, тощо. Проте реальний наклад і кошторис випуску можуть бути значно більшими. То ж, виходить, видатки на інформаційну війну з владою, включені до тарифу, лягають тягарем на плечі платників послуг. Тобто мешканцям міста вішають локшину на вуха за їх власний рахунок. До цього можна додати утримання чотирьох підрозділів воєнізованої охорони адміністративної будівлі ( приблизно 250 тис.грн. на місяць), встановлення в ній броньованих дверей в усіх проходах ( мінімум 20 тис. грн.). У підсумку маємо чималу суму, яку реально крадуть з кишень городян. І це ще не все. Перевіркою господарчо-фінансової діяльності підприємства, що проводила КРУ з ініціативи міської влади, було встановлено факт збитків на суму близько 3-х млн. грн., зафіксований відповідним актом. То, хто ж злодій? Питання, зрозуміло, риторичне. Та й взагалі, яке моральне право має Сидорук обговорювати правові аспекти, маючи на руках два підроблені дипломи про вищу освіту?
І останнє запитання, кому треба платити за воду? На сьогодні у місті в усіх пунктах прийому платежів від населення вивішені два рахунки, на які пропонується переводити кошти за надані послуги з водопостачання і водовідведення. Це рахунки КВП ДМР «Дніпродзержинськводоканал» і КП ДОР «Аульский водовід». Безперечно, куди перераховувати власні гроші, кожний платник вирішуватиме сам. Проте, перед тим як це робити, треба задуматися над тим, чи варто віддавати свої кошти злодіям, які хочуть відібрати у вас вашу власність, чи варто потурати їм у цьому? Запевнення ж пані Сідорук у тому, що її підприємство володіє устаткуванням, мережами, технікою і будівлями не мають під собою жодних підстав. Усе це майно є власністю територіальної громади міста Дніпродзержинська, а його балансоутримувачем є КВП ДМР «Дніпродзержинськводоканал». Право власності, за Конституцією України, є одним з основних прав і його ще ніхто не відміняв. Погрози «пані водоканал», що у разі несплати коштів за воду на рахунки її підприємства, Аули відключать місту подачу води також не обґрунтовані. КВП ДМР ДВК так само може перерахувати Аулам кошти за спожиту воду. То ж, навіщо віддавати гроші рейдерам?
І на завершення теми оптимістичне повідомлення. За ініціативи міської влади, невдовзі до міста прибуває урядова комісія для з’ясування конфліктної ситуації навколо КВП ДМР «Дніпродзержинськводоканал», яка набула загрозливих форм. Сподіватимемося, що посадові особи вищого рівня дадуть об’єктивну оцінку і гідну відсіч загарбникам з обласної ради.
Начальник відділу з питань внутрішньої політики
Дніпродзержинської міської ради Юрій Бережний
(Газета «Відомості» 28.01.2009)
