Станіслав Сафронов: «Найбільшим здобутком вважаю створення чіткої і надійної системи управління містом»
В.Буланов, газета «Відомості» №7 від 16 лютого 2011 року
Як відомо, час – категорія відносна. Її сприйняття залежить від багатьох факторів. Взяти хоча б символічний для політичного світу рубіж – сто днів. Саме стільки спливло від дня прийняття присяги міським головою Станіславом Сафроновим, яке відбулось 9 листопада 2010 р. Звичайно, оминути увагою цю дату ми не могли.
Отже, якщо озирнутись назад, здається, ніби напружені передвиборчі перегони відбувались вчора – стільки вражень і подій вмістили ті дні. З іншого – до хорошого, як відомо, звикаєш швидко. Вже здається, ніби ритмічна робота транспорту, активна діяльність комунальних служб по забезпеченню благоустрою, діловий і продуктивний алгоритм функціонування виконавчої влади міста, заданий її керівником, сприймаються як належне, як складові нашого життя, що існували завжди.
– А як особисто Ви сприймаєте символічний термін – перші сто днів на новій посаді? – на це питання ми попросили відповісти міського голову Станіслава САФРОНОВА.
– Як економіст, до будь-яких чисел я звик ставитися відповідно – з увагою, на яку вони заслуговують, але не більше того. Тож минулі сто днів для мене – це тисячі різноманітних проблем, якими довелось займатися протягом цього періоду, десятки тисяч зустрічей, нарад, відряджень, переговорів – все те, що входить в практично безграничне коло відповідальності керівника міста. Впевнений, такими ж напруженими і складними будуть і наступні сто, і п’ятсот, і тисяча днів на цій посаді. Не той час, щоб тішити себе ілюзіями, що згодом буде легше…
Взагалі, вважаю, кожний день треба проживати з максимальною віддачею, прагненням максимального результату. Тож поняття «сто днів» для мене не має великого значення. На мене не діє магія круглих дат, в тому числі й особистого характеру. Близькі знають: навіть власні ювілеї не є для мене видатною подією. Але є така традиція, а до традицій, як давніх, так і сучасних, я завжди ставлюся з повагою.
– Тоді продовжимо розмову цілком традиційним питанням: якими були для Вас ці дні? Що принесло найбільше розчарування і навпаки – позитивні емоції?
– Звичайно, цей період аж ніяк не був легкою прогулянкою. Починати нову справу завжди важко, складно і відповідально. Коли говорю про нову справу, маю на увазі: нову не для себе особисто. Маючи за плечима чималий досвід роботи у вищому законодавчому органі країни, державному управлінні, добре знаючи специфіку і основні проблеми нашого міста, цілком можна обійтись без періоду тривалої адаптації, вивчення справ, нормативної бази, тощо. Новою, масштабною справою для мене є будівництво нового Дніпродзержинська – втілення в життя програмного гасла, з яким ми йшли на вибори і отримали підтримку людей.
Звичайно ж, будувати новий Дніпродзержинськ, тобто сучасне, благополучне, успішне місто з ефективною роботою усіх складових розгалуженої системи забезпечення його життєдіяльності, місто успішне в економічному плані, зі здоровим екологічним середовищем і суспільною атмосферою, ми збираємось не на пустому місці. Навпаки, я бачу перед собою завдання відродити колишню славу Дніпродзержинська – потужного промислового і наукового центру, визнаної далеко за межами України кузні лідерських кадрів, батьківщини видатних особистостей.
Повернути давно втрачені позиції, в сучасних умовах – справа не проста. Необхідною передумовою для цього є відновлення повної керованості і логіки дій місцевого самоврядування. Інтеграція його в чітку систему владної вертикалі, створювану в країні під керівництвом Президента України Віктора Януковича. Така лінія не тільки відповідає усім викликам і вимогам сьогодення, вона враховує успішний досвід минулого, найбільш продуктивних періодів нашої історії. Чи змогли б наші батьки й діди створити розвинутий промисловий комплекс і соціальну інфраструктуру, вистояти у війні, в короткий термін підняти країну з руїн, без чіткої системи управління, єдиного керівництва, суворої дисципліни і підпорядкування? Питання риторичне…
Тому найбільшим розчарування першої стоденки і став той дисбаланс влади, та атмосфера недбалості й нехлюйства, кричуща безвідповідальність і нігілізм, з якими я зіткнувся з перших кроків діяльності на посаді міського голови.
– Тобто, для Вас це було прикрою несподіванкою?
– Не зовсім так. Про ситуацію, що склалась у місті, проблеми, що тут накопичились, я мав достатньо інформації набагато раніше. Спочатку, як до довіреної особи В. Януковича під час передвиборної кампанії 2009 р., потім як до радника голови облдержадміністрації О. Вілкула, члена виконавчого комітету міської ради, і згодом – кандидата на посаду міського голови, до мене постійно звертались жителі міста, розповідали про численні труднощі й негаразди, просили допомогти. Власне, велика кількість таких звернень і сигналів, тривога про подальшу долю міста, і стала для мене вирішальним мотивом під час прийняття рішення щодо участі в місцевих виборах.
Отже, те, що в місті майже в усіх галузях і сферах існують серйозні проблеми, для мене не було несподіванкою. Але ступінь розбалансованості системи управління, аж до перетворення її на якийсь безпорадний інерційний механізм, не могла не викликати розчарування. Адже вважаю, наше місто і городяни заслуговують значно кращої долі, зовсім іншого ставлення до себе з боку влади.
Тому з першого дня всі мої зусилля були направлені на те, щоб рішуче зламати відому ситуацію – коли мають на увазі одне, говорять інше, а роблять третє. Натомість – запровадити просту і дієву схему управлінських взаємовідносин: рішення – наказ – виконання – контроль. Важливо було не втрачати час і отриманий кредит довіри, щоб прості городяни відразу змогли відчути позитивні зміні у своєму повсякденному житті.
І так вже є. В листах, на особистих прийомах до мене часто звертаються люди зі словами вдячності. Вони задоволені тим, що транспорт почав реально возити пасажирів, а не провокувати конфліктні ситуації, на кшталт перекриття вулиць доведеними до межі людьми, як це було ще не так давно. Тим, що вулиці, сквери і площі стали набагато чистішими і охайнішими, що чиновники почали уважніше ставитися до скарг і звернень громадян, а не відмахуватись від них, як раніше.
Звичайно, я завжди відповідаю: дякувати не варто, адже інакше й не повинно бути. І все ж, чути добрі відгуки людей, простих дніпродзержинців – дуже приємно. Мабуть, така реакція людей і є найбільш приємним з усього, що мало місце за ці насичені подіями сто днів. Адже це – підтвердження того, що люди підтримують наші дії, обраний нами курс.
– Ще одне традиційне питання. Що Ви вважаєте найбільшим досягненням цього періоду?
– Я вже відзначав, що найбільшою проблемою для Дніпродзержинська став дисбаланс системи управління, розрив між прийняттям рішень і їх виконанням. Тому головним здобутком цього періоду вважаю саме створення чіткої, надійної владної вертикалі, здатної забезпечити ефективне і раціональне управління міським господарством, усіма процесами, що відбуваються у місті. Це – перший, найважливіший крок, з якого розпочинається велика і, скажу відверто – нелегка і складна дорога до обраної нами мети, до нового, сучасного Дніпродзержинська.
Під словом «ми» маю на увазі ту злагоджену команду досвідчених і авторитетних у своїх галузях професіоналів, яка нині представляє місцеве самоврядування у міській і районних радах, органах виконавчої влади. Створення такої команди – теж дуже важливий позитивний фактор. Бо без підтримки людей, котрі сповідують командний стиль роботи, мислять одними категоріями, здатні ставити суспільні інтереси вище власних і корпоративних, злагоджено діяти ради досягнення спільної мети – було б неможливо ні чітко налагодити механізм управління, ні реалізовувати наші програмні цілі.
Більшість цих планів є досить амбітними і масштабними, і для того, щоб втілити їх в життя, необхідна підтримка обласної і державної влади. Тому одним з важливих результатів цього періоду слід вважати успішне перезавантаження відносин міста з Дніпропетровськом і Києвом. Нам вдалось повністю зламати негативний імідж Дніпродзержинська, як міста, де постійно відбуваються якісь аварії та інші негаразди. Нині ми відчуваємо з боку керівництва області, держави і уряду щирий інтерес до Дніпродзержинська, реальну підтримку наших починань.
Днями за участі високопоставлених гостей відбудеться урочисте відкриття повністю оновленої поліклініки сімейної медицини по вул. Ватутіна. Це перший масштабний проект у місті в галузі охорони здоров’я за понад 10 років. Його реалізація, яка коштувала більше 4 млн. грн., стала можливою завдяки підтримці керівництва облдержадміністрації.
На черзі наступний спільний, соціально важливий проект – будівництво житла для відселення мешканців з зсувонебезпечної зони Самишиної балки, а також для залучення спеціалістів дефіцитних для міста спеціальностей. У рамках Програми по забезпеченню екологічної безпеки Дніпродзержинська і покращенню соціального захисту населення міста, на цей рік з державного бюджету виділяється 13 млн. грн. Ці кошти будуть направлені на проведення рекультивації шламонакопичувача в балці Ясинова, створення системи екологічного моніторингу в місті, селищах Таромське і Сухачівка, а також придбання сучасного медичного обладнання для обстеження городян. І це – лише окремі приклади взаємовигідної співпраці міста з обласними і державними структурами, яка в подальшому, впевнений, набиратиме обертів.
– Станіслав Олександрович, якщо розмова перейшла у площину практичних справ, доречно нагадати читачам, що зроблено у місті за цей час. Звичайно, десять декад – надто малий термін для детального звіту та підведення підсумків. Тому прошу виділити окремі пункти, які Ви вважаєте найбільш значимими для городян.
– Будь ласка. Деякі з важливих, можна сказати, стратегічних напрямків, де маємо реальне просування вперед, я вже згадав. Наприклад, транспорт. Цю найболючішу для міста проблему «розрулити», пом’якшивши її гостроту (про повне вирішення говорити поки не можна, спочатку місто повинно через створення парку муніципального автотранспорту стати провідним гравцем на ринку пасажирських перевезень) вдалось досить швидко. До цього не знадобилось вигадувати чогось особливого – досить було нагадати перевізникам про необхідність виконання взятих ними договірних зобов’язань перед містом щодо забезпечення необхідної якості перевезень. А також – дати зрозуміти: це не тимчасова кампанія, контроль з боку влади за їх діяльністю буде вимогливим і постійним. Повернення до вчорашньої анархії вже не буде.
Складніше було зрушити з місця питання благоустрою міста, приведення в належний стан наших вулиць, дворів і скверів. Адже базові комунальні підприємства, які традиційно відігравали провідну роль у цій справі – «Дорожник», «Зеленбуд», «Управління мостів і шляхопроводів» на той час були фактично доведені до банкротства. Тож насамперед необхідно було повернути їх до активного життя, і якомога швидше.
Завдяки підтримки міської влади, депутатського корпусу, ці підприємства сьогодні активно працюють, нарощують обсяги виконаних робіт, відновлюють техніку, набирають робітників. Саме вони разом з районами задають ритм загальноміській діяльності по наведенню чистоти і порядку, в яку поступово включаються підприємства усіх форм власності, комерційні структури. Це свідчить про те, що прагнення міської влади навести у місті елементарний порядок знаходить широкий відгук і розуміння. Всі хочуть жити в чистому, впорядкованому, зеленому місті, і люди впевнилися – це цілком можливо, якщо кожен докладе до цього певних зусиль в міру своїх можливостей. Наступним кроком в цьому напрямку, й водночас – проявом соціальної відповідальності великого і середнього бізнесу, стане паспортизація території міста і закріплення її за підприємствами усіх форм власності.
Також після тривалого періоду розмов і дискусій, характерного відсутністю реальних справ, у місті почалась непроста, але необхідна робота по регулюванню популяції бродячих тварин, сучасними гуманними методами. Цим займається спеціалізоване КП «Фауна міста», йому виділена територія, за допомогою низки підприємств споруджується притулок для тварин.
– Станіслав Олександрович, складається враження, що Ви і ваша команда в першу чергу беретесь за питання, що з різних причин залишались поза увагою попередніх керівників. Допомагає фактор «свіжого погляду»?
– Певно, якоюсь мірою, адже чимало з цих проблем, дійсно, ріжуть око. Та за великим рахунком, вважаю принципово неправильним підходом поділ проблем, що однаковою мірою ускладнюють життя городян, на більш і менш важливі. Наприклад, основна увага влади і комунальних служб завжди концентрувалась на центральних районах міста. Жителі ж околиць роками залишались сам на сам зі своїми проблемами. Крім коротких періодів передвиборних кампаній, вони нікого не цікавили.
З такою практикою – несправедливою по відношенню до людей, буде покінчено. З цією метою розроблено комплексну Програму «Околиця», яка, зокрема, передбачає вирішення проблем надійного транспортного забезпечення віддалених районів, вивезення сміття, санітарного очищення територій, відновлення зовнішнього освітлення, тощо. Контроль за ситуацією, виконанням наданих доручень, оперативністю реагування на скарги жителів окраїнних районів, буде вестись щоденно.
Взагалі, можна сказати, що робота по наведенню у місті порядку, реалізації розроблених програм, ведеться в безперервному циклі. За цей, досить короткий період, є певні результати в різних сферах. Але це – лише початок, хоча й досить обнадійливий, тих змін на краще, яких городяни так довго чекали.
Насамкінець, хотів би згадати ще одну подію, що відбулась протягом цього періоду. Хоча вона не пов’язана безпосередньо з діяльністю місцевого
самоврядування, проте, як на мене, є надзвичайно важливою і знаковою для всієї громади. Маю на увазі створення за рішенням Священного Синоду УПЦ Дніпродзержинської єпархії. Для нашого міста це, без перебільшення, історична подія, велика честь і благо. Справа не тільки в підвищенні престижу, утвердженні нового статусу Дніпродзержинська – не тільки промислового, а й духовного, релігійного центру регіону.
Створення єпархії благословляє нас йти обраним шляхом, бути гідними своїх батьків, не забувати про моральні засади й ідеали Вищої Справедливості. Як людина, котра глибоко шанує християнські цінності, я вірю: це допоможе нам у вирішенні найскладніших питань, додасть наснаги й сил для будівництва нового, великого спільного Дому на фундаменті Добра, Віри і Надії.
