27-11-2009
Шановні дніпродзержинці!
76 років минуло з тих пір, відколи наша благословенна слов’янська земля пережила страшне лихо – Великий голод 1932-1933 років. Тоді на долю українського народу випали небувалі випробування, перед якими тьмяніють навіть лихоліття обох світових війн. Голодомор на довгі роки і десятиліття підірвав інтелектуальні, творчі сили нації, лишив її на межі вимирання.
Правда про події 1932-1933 року відкрилася нам після тривалого замовчування, щоб назавжди лишитися пам’ятником безвинно загубленим і нагадуванням та пересторогою для живих.
Однак нам, сучасним українцям, належить відкрити ще багато невідомих сторінок тієї страшної трагедії, відмежувати правдиві історичні факти від оманливих політичних нашарувань. Це наш святий обов’язок перед незліченними жертвами голодомору та політичних репресій. Це і наша історична відповідальність перед тими, хто безвинно поліг в українську землю в жорстокі 30-ті роки, хто страждав і зникав у лабіринтах ГУЛАГу.
Шановні дніпродзержинці! Сьогодні тільки від нас залежить, яким буде майбутнє нашої держави. В наших силах зробити все, аби голодомори і репресії більше ніколи не повторилися.
Нехай же пам'ять про всіх невинно загублених згуртує нас, живих, додасть нам сил та волі, мудрості й наснаги для зміцнення власної держави на власній землі, для забезпечення вільного життя кожної людини!
З повагою, Ярослав Корчевський,
міський голова
