Сьогодні ми з глибоким болем у серці згадуємо двадцять п'яту річницю аварії на Чорнобильській АЕС.
Вибух 4-го енергоблоку ЧАЕС у квітні 1986 року людство признало найдраматичнішою техногенною катастрофою 20-го століття. А кілька тижнів тому, у березні цього року, світ облетіла жахлива звістка про нову атомну катастрофу на японській станції Фукусіма. Ця аварія напередодні 25-річчя Чорнобиля – суворе попередження людству про тендітність життя на Землі, про нашу загальну відповідальність за створення небезпечних умов для будь-якої технічної діяльності.
Як і всі ви, я захоплююсь мужністю і силою духу людей, які з повним усвідомленням того, що відбувається, закрили собою реактор. У Чорнобилі виявили себе справжніми героями сотні тисяч ліквідаторів, в тому числі і наших земляків, дніпродзержинців. Ці люди - працівники ЧАЕС, пожежники, військовослужбовці, лікарі, фахівці інших професій - здійснили величний, шляхетний вчинок, ім’я якому – подвиг. Ціною свого життя і здоров'я вони врятували світ від радіаційного лиха. Ми завжди будемо про це пам’ятати.
Трагедія зачепила долі, без перебільшення, кожного українця. У нашому місті сьогодні живуть 1933 учасників ліквідації та постраждалих від Чорнобильської катастрофи.
Ми пам’ятаємо про вас, дорогі наші «чорнобильці», про громадянський подвиг, який ви здійснили. Вчимо дітей на уроках вашій мужності та самопожертві.
Доземний уклін та щира подяка вам, шановні ліквідатори, від усіх нас, від наших дітей та онуків!
Вся країна, увесь світ схиляють голову перед тими, хто боронив і боронить сьогодні людство від атомного лиха.
Від усієї громади я передаю вам щире побажання міцного здоров`я, довгих років життя, щастя і благополуччя.
Нехай у нашому житті завжди панують мир і спокій! Нехай атом завжди залишається тільки мирним і дарує нам світло цивілізації. Хочеться побажати кожному з нас більше пильності і відповідальності за природу, за свої вчинки. Нехай тривожні слова про радіаційну небезпеку лунають лише на навчаннях. Нехай Бог береже від біди нашу таку чудову планету і всіх людей на ній!
З повагою, Станіслав Сафронов,
